Методична робота

Основні напрями роботи:

- спостереження за навчально-виховним процесом, надання допомоги вихователям;

- ознайомлення колективу з методичними новинками;

- впровадження в практику сучасних педагогічних знахідок;

- проведення методичних заходів;

- планування, фіксування, аналіз.

З метою забезпечення якості навчально-виховного процесу в ДНЗ використовуються традиційні та нетрадиціЗйні форми організації навчання педагогічного колективу:

· педагогічні ради,

· семінари - практикуми,

· медико-педагогічні наради,

· творчі звіти педагогів,

· майстер-класи,

· педагогічні консиліуми,

· круглий стіл,

· ділові ігри,

· вікторини,

· дискусії,

· медико-психологічні консиліуми,

· тренінги,

· консультації,

· колективні перегляди та відкриті заходи для вихователів і

МЕТОДИЧНА робота - це спеціальний комплекс взаємопов'язаних практичних заходів,спрямованих на розвиток творчого потенціалу педагогів, їх безперервну та професійно-методичну освіту, яка зорієнтована в кінцевому результаті на підвищення рівня освіченості, розвинутості і вихованості.

Початок осені завжди чарівний. Повітря стає прозорим, а небо безкрайньо-голубим. Пахне

чебрецем та стиглими яблуками. Осінь – неперевершений художник – розфарбовує яскравим кольорами достиглі плоди та листя. Про осінні зміни в природі діти ще раз згадують завдяки осінньому святу.

Традиційно восени ми організовуємо для наших вихованців Свято осені, щоразу намагаючись зробити його незвичайним та цікавим для дошкільників. От і цього річ ідеєю свята стало відзначення балу в Осінньому королівстві. Овочі, Фрукти, Квіти – усі були запрошені на святковий бал

Перелік інноваційних технологій та методик

1. Технологія В.Сухомлинського.

Автор – В.Сухомлинський.
Суть технології. Основоположною у науково-теоретичних працях і практичному досвіді В.Сухомлинського є його філософсько-педагогічна система ідей та поглядів на дитину як на найвищу цінність. Педагогіка В.Сухомлинського - це педагогіка серця, дитиноцентризму й толерантності, яка базується на ідеї наближення навчально-виховного процесу до природи конкретної дитини. Педагог створив таку психолого-педагогічну систему, в якій усе зосереджено навколо дитини-людини, це педагогіка, побудована на утвердженні тієї філософської істини, що освіта, виховання й розвиток людини мають передбачати, передусім, утвердження гармонії розуму й серця. Уроки мислення сприяють розумовому, мовленнєвому, духовному розвитку дошкільнят і вихованню в них ціннісного ставлення до природи. Діти вчаться розуміти й любити її, починають дивитися на неї іншими очима, стають активними її захисниками. Розроблені педагогом основні норми моральної вихованості для дітей ґрунтуються на творчому використанні багатого потенціалу загальнолюдських моральних цінностей і є складовою частиною його цілісної педагогічної системи.

2. Технологія Софії Русової (“Український дитячий садок”).
Автор – Русова С.
Суть технології. Вченою обґрунтовано умови гармонійного виховання у ДНЗ: виховання повинно бути індивідуальним, пристосованим до природи дитини, національним, відповідати соціально-культурним вимогам часу, вільним, незалежним від тих чи інших урядових вимог, вибудовуватись на ґрунті громадської організації. Принципами побудови українського ДНЗ повинні бути: гуманізм, демократизм, науковість, національний дух. Їх реалізація забезпечуватиме етнізацію особистості, входження дитини у духовний світ і традиційне життя українського народу, плекання національної та загальнолюдської культури.

3. Педагогіка М. Монтессорі (“Будинок вільної дитини”)
Автор – Монтессорі М.
Суть технології. Створення предметно-просторового середовища, у якому дитина зможе найповніше реалізувати свої природні здібності та задатки. Діяльність дитини повинна бути вільною та самостійною. Педагог використовує у роботі самонавчальні засоби – матеріали, з якими вихованець працює, наслідуючи педагога, діючи за зразком, а потім самостійно приступає до їхнього виконання. Індивідуалізація розвитку дошкільників реалізується через взаємодію з матеріалами, з урахуванням права вибору дітей, природних потреб та вікових особливостей.

4. Методика навчання дітей раннього віку Глена Домана.
Автор – Глен Доман.
Суть технології. Глен Доман — американський лікар-нейрохірург, який займався розробкою системи реабілітації дітей з важкими порушеннями в роботі мозку. У цій програмі особлива увага приділена карткам з комбінаціями яскравих точок, зображеннями різних предметів, зі словами. Коли безнадійно хворі і відсталі діти почали не тільки наздоганяти, а й випереджати однолітків в інтелектуальному розвитку, з'явилася ідея використовувати цей метод у навчанні нормальних дітей. Глен Доман удосконалив свою програму, і вже понад півстоліття вона є однією з найпопулярніших в ранній педагогіці. Основний постулат методики: «Мозок росте тільки коли він працює». Тому з самого раннього віку дитячий мозок треба завантажити. Навчання за Доманом нагадує введення інформації в комп'ютер. З трьохмісячного віку дитині з певною частотою за кілька секунд демонструються картки з комбінацією картинка + слово або просто слово. З часом ці картки поділяються на тематичні серії. Такі заняття треба чергувати зі спеціальними фізичними вправами, адже розвиток мозку неможливий без належної рухової активності. Керуючись цими принципами, за твердженням автора, будь-яку дитину можна виховати генієм.

5.Вальдорфська педагогіка (“Вальдорфський дитячий садок”).
Автор – Штайнер Р.
Суть технології. Стрижнем педагогіки є принципи індивідуального підходу, свободи у вихованні, питання режиму дня й ритму року. Вальдорфська школа функціонує на засадах самоуправління, що характеризується відсутністю вертикальної структури влади, підпорядкування. Основним завданням ДНЗ є догляд за органами чуття дитини. Цьому сприяє обладнання й організація роботи дошкільного навчального закладу, який функціонує як велика сім'я. Ігри й заняття постійно чергуються, створюючи сприятливі для дитини ритми самостійних та організованих занять. Дитина вчиться відкривати існування власного внутрішнього світу, центром якого є сім'я – батьки й дитина.

6. Система освіти “Довкілля”.
Автор – Ільченко В.
Суть технології. Система освіти “Довкілля” формує цілісну свідомість людини, яка здатна брати відповідальність за своє майбутнє та майбутнє рідної землі, народу, виховує ціннісне ставлення дитини до себе, до світу, що ґрунтується на почутті любові до навколишньої дійсності, “совісті” – намаганні почути звуки кожної живої істоти, зрозуміти її, щоб жити у злагоді із собою, природою. Програма “Довкілля” як дидактична система викладання предметів природничого циклу альтернативна до традиційного підходу.

7. Методика Т.О. Піроженко “Мовленнєве зростання дошкільника”.
Автор – Піроженко Т.О.
Суть технології. Пропоновані параметри мовленнєвого становлення дошкільника представлені з позицій комунікативного підходу до розвитку засобів мовлення. Принциповою позицією цього підходу є твердження про те, що міжособистісна взаємодія – основа взаєморозуміння. Неможливо зрозуміти іншу людину поза особистісних контактів з нею. Мета і результат мовної взаємодії – розуміння – відбувається лише за умови, коли реалізуються міжособистісні відносини між людьми. Комунікативний підхід до діагностики розвитку мовлення розглядає дитину як активного й ініціативного учасника соціальної взаємодії, в якій дошкільник має не лише засвоїти суспільний досвід (мову), але й щоразу самостійно застосовувати засвоєне, робити свій власний вибір адекватних до ситуації засобів спілкування, нарешті, створювати свої власні засоби для реалізації мети взаємодії. Через те, в комплексному підході такою важливою є саме діагностика (і своєчасне формування!) потреб, мотивів спілкування, інтересів, бажань, ціннісних орієнтацій, пов'язаних із людиною. Координати “людина” та “її ставлення до інших” є найважливішими для мовленнєвого становлення дошкільника. Отриманий під час діагностики матеріал дає змогу охарактеризувати форми взаємин між дитиною і дорослим, допомагає визначати комунікативну спрямованість і готовність дитини до комунікації.

8. Технологія фізичного виховання дітей М.Єфименка (“Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей”).

Автор – Єфименко М.
Суть технології. Проведення фізкультурних занять у формі ігрових дійств. Форма фізичної активності дітей – горизонтальний пластичний балет (“пластик-шоу”), що поєднує музичність, хореографічність, естетичність дійства. Його скорочені програми використовують як фізкультурні хвилинки, паузи, а також як розваги і свята. Ігрова взаємодія з дітьми реалізується в рамках ігрової теми як великої тематичної гри (макрогри), що триває протягом одного чи кількох занять. Спільна мета та сюжетна лінія містить кілька міні-ігор, ігор-вправ.

10. Методика використання схем-моделей для навчання дітей описовим розповідям.
Автор – Ткаченко Т.
Суть технології. За цією методикою для роботи використовується аркуш картону 45х30 см, поділений на шість квадратів (за кількістю характерних ознак предмета або об’єктів чи пір року, про які потрібно розповісти). Дітей навчають знаходити головні, суттєві ознаки предмета, відрізняти їх від другорядних. Навчаючи старших дошкільників складанню описових розповідей, використовують схеми-моделі. Діти вибудовують розповідь з дотриманням послідовності та параметрів, закладених у схемах: колір, форма, величина, матеріал, частини, дії. Використання схем при складанні описових розповідей допомагає дітям засвоїти порівняння предметів не в загальній формі – чим подібні, або чим відрізняються предмети, а диференціювати. порівнюючи предмети за формою, величиною, кольором тощо.

11. Методика використання схем-моделей у лексично-граматичній роботі.
Автор – Крутій К.
Суть технології. Розвиток у дітей словесно-логічного мислення, формування у них уміння користуватися основними логічними прийомами і операціями є одним із важливих завдань у процесі навчання старших дошкільників. Пропонується наступна схема ознайомлення дітей із предметами: 1) первинне ознайомлення з предметом і його назвою; 2) дослідження властивостей предметів: колір, відтінки, форма, розмір, звуки, шуми; співвідношення в просторі; вага; властивості поверхні; ритм; рух предмета; назва деталей предмета; 3) групування. Узагальнення і найпростіша класифікація предметів, формування родових і видових понять, наступна класифікація – диференціація родових понять; 40 розвиток елементів логічного мислення шляхом складання моделей, схем, коректурних таблиць разом із дітьми.

12. Особистісний розвиток дитини засобами взаємодії різних видів мистецтв.
Суть технології. Ця технологія залучає дитину до творчого пошуку, розвиває її здібності, творчий потенціал.

Робота дитячого дошкільного закладу здійснюється на основі програми розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» — державного документа, який визначає цілі, завдання і зміст роботи з дітьми з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей та програми для дітей старшого віку «Впевнений старт».

«Українське дошкілля». авт.-упор. Білан О. І. (лист МОНмолодьспорту про надання грифа "Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України" від 09.12.2011 № 1/11-11601). Створена колективом Львівського обласного інституту удосконалення вчителів на основі «Програми виховання та навчання в дитячому садку» (К., 1986) і досвіду роботи педагогів 30-х років XX ст.

Програма розвитку дітей дошкільного віку «Українське дошкілля» відображає запити практиків, орієнтує на системність щодо гуманістично спрямованої активної роботи з формування життєвої компетентності дошкільника.

Мета даної програми - розширити змістовий компонент освітньої роботи з дітьми, розкриваючи етнічні, історичні та соціокультурні особливості Західного регіону.

Завдання програми розглянуті через призму Базового компонента дошкільної освіти.

Програма охоплює навчання і виховання дітей від третього до сьомого року життя. Вона орієнтує на роботу з дітьми за такими тематичними підрозділами: побут, ігри, охорона здоров'я і фізичне виховання дітей, рідний край, розвиток мовлення, формування початкових математичних уявлень, естетичне виховання і художня творчість дітей, виховання основ культури поведінки і взаємин, праця.

Програма побудована на принципах науковості, інтеграції, системності, комплексності, гуманізації змісту навчання та виховання. «Українське дошкілля» визначає завдання і зміст розвитку дитини віком від двох до шести років. Розгляд кожного вікового періоду розпочинається розділом «Психологічна характеристика дитини», в якому подані вікові характеристики розвитку. Це дає змогу вихователеві орієнтуватись на психологічні особливості розвитку дитини.

Свої завдання дошкільний заклад реалізує у тісній співпраці з сім’єю. Цікавим є те, що в Програму введено напрями роботи «Основи правової культури», «Духовне виховання», «Основи економічної культури».

Рівень розвитку зв’язного мовлення є показником і умовою соціальної активної особистості, а формування такого мовлення сприяє всебічному розвиткові дошкільника, особливо розвиток комунікативної діяльності. З цією метою введено напрям роботи «Мовленнєвий етикет».

У Програмі особливий акцент зроблено на завдання мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку, враховуючи обов’язковість дошкільної освіти з п’ятирічного віку.

Художньо-естетична лінія розвитку представлена такими видами роботи: читання і розповідання художніх творів, інсценування та драматизація за змістом творів художньої літератури, музика, образотворча діяльність. До переліку художніх творів уведені твори Західного регіону (І.Франко, М.Хоросницька, І.Калинець, М.Людкевич, П.Радковець, І.Радковець, Марійка Підгірянка, Олена Пчілка та ін..)

Стратегічною метою дошкільної освіти є розвиток життєвої компетенції дитини, спрямування її на творчість і самореалізацію. Провідною діяльністю дітей дошкільного віку є ігрова діяльність.

З метою охоплення дошкільною освітою всіх дітей дошкільного віку, особливо дітей п’ятирічного віку , Програму можна використовувати також для роботи з дітьми в дошкільних навчальних закладах із короткотривалим режимом перебування, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах, центрах розвитку.

Освітньо-виховний процес в ЗДО здійснюється згідно положень Базового компонента дошкільної освіти та програми розвитку дитини "Українське дошкілля" за різними напрямками : фізичний,соціально-моральний,емоційно-ціннісний,пізнавальний,мовленєвий,художньо-естетичний,креативний, а також програма "Впевнений старт"

Велику увагу педагоги приділяють екологічному вихованню- бо саме через екологію душі,екологію особистості,екологію культури та орієнтування дітей на культурно-національні,загальнолюдські цінності у ставленні до природи, себе і оточуючих людей, можна виховати здорову, гармонійно розвинену особистість. Залучення дітей до трудової діяльності та створення належних умов для самостійної предметно-практичної роботи є центром уваги наших вихователів. Протягом дня дошкільники чергують в різних куточках, доглядають рибок, хом'ячків, черепашок, пташок , поливають квіти, спостегігають за змінами та характерними ознаками в природі. Для реалізації основних завдань трудового виховання педагоги добирають змістовні форми організації вихованців у ході залучення їх до самообслуговування,господарсько-побутової праці, праці в природі,ручної праці.

КОЛЕКТИВНИЙ ПЕРЕГЛЯД В СТАРШОЇ ГРУПИ

Експериментально-дослідницька діяльність в середній підгрупі

ТЕМА: "Дивовижні властівості води" 21.02.2018р.

22.02.2018р. ЗАНЯТТЯ З ЄКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ З

ЕЛЕМЕНТАМИ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В СТАРШОЇ ГРУПІ
" ТАЄМНИЦІ ЗЕМЛІ"

Напрямки діяльності ДНЗ

• охорона життя та зміцнення здоров'я дітей;
• гармонійний розвиток кожної дитини;
• дотримання прав дітей;
• забезпечення вихованцям належних умов для розвитку, навчання та виховання;
• створення розвиваючого предметно-просторового середовища та умов для прилучення дітей до загальнолюдських цінностей;
• взаємодія з сім'єю, прилучення батьків до освітнього процесу для формування у них компетентної педагогічної позиції по відношенню до власної дитини;

Дошкільний навчальний заклад працює за річним планом, в якому визначені конкретні завдання та зміст, форми, засоби і методи досягнення перспектив. Річний план спирається на такі основні принципи: актуальності завдань, перспективності, цілісності і логічності, наступності змісту виховання дошкільнят і молодших школярів. Червоною ниткою через весь навчально-виховний процес проходить принцип інтеграції, комплексності, який підпорядковує завдання всіх розділів програми єдиній меті – цілісному розвитку творчої особистості в умовах організованого дитинства. Одним з розділів річного плану є аналіз роботи педагогічного колективу за минулий рік. Тому що, аналізуючи попередню роботу, колектив закладу ставить перед собою завдання на перспективу, накреслює шляхи виконання, планує очікувані результати.

Здійснюючи поставлені завдання, колектив не стоїть осторонь тих проблем виховання і навчання, які вивчаються і впроваджуються в місті. План роботи орієнтований на реалізацію змісту Базового компоненту дошкільної освіти в Україні, складений за Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку „Українське дошкілля”, та програмою розвитку дітей старшого дошкільного віку „Впевнений старт”.

Складаючи річний план роботи, враховуються такі основні принципи, як актуальність завдань, цілісність, логічність, наступність у роботі дошкільного закладу та школи. Починається річний план з ґрунтового аналізу роботи педагогічного колективу за минулий рік. Колектив закладу ставить перед собою завдання на перспективу, накреслює шляхи виконання, планує очікувані результати.

Робота з дітьми дошкільного віку здійснюється відповідно поставленим завданням та рівню компетентності дітей, їх віковим особливостям, психофізичним можливостям, як на заняттях, так і в повсякденному житті через різноманітні форми, методи і прийоми роботи. Переважає нестандартний підхід до системи проведення занять із залученням сучасних технічних засобів. Робота в повсякденному житті включає ігрову діяльність, самостійну художню діяльність, дитячу творчість, виставку дитячих робіт, розваги, екскурсії у природу, гурткову роботу.

У навчально-виховному процесі дошкільного навчального закладу використовуються такі основні форми організації дітей: спеціально організована навчальна діяльність (заняття), ігри, самостійна діяльність дітей (художня, рухова, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька), індивідуальна робота, спостереження, екскурсії, свята та розваги, гурткова робота.

Основною формою організації навчальної діяльності дітей дошкільного віку в ДНЗ залишаються заняття з різних розділів програми (тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані, домінантні). Тривалість спеціально організованої навчальної діяльності (заняття) для дітей раннього віку – до 10-15 хвилин, молодшого дошкільного віку – від 15 до 25 хвилин, старшого дошкільного віку – від 25 до 35 хвилин.

Слід відзначити те, що під час складання розкладу занять, враховується домінуюче навантаження на дитину (психічне, фізичне, емоційне), передбачається раціональне чергування видів діяльності (розумова, рухова, практично-прикладна); на кожну з них доцільне використання місць для проведення занять (музична зала, кабінет логопеда та психолога).

Навчальна діяльність планується переважно у першу половину дня. В окремих випадках допускається проведення деяких занять і в другу половину дня. Це стосується занять з підготовки руки до письма в групах старшого дошкільного віку. Елементи навчальної діяльності використовуються також в інших формах роботи з дітьми, в повсякденному житті: самостійна діяльність дітей, індивідуальна робота, спостереження, чергування тощо. Плануючи навчально-виховну роботу з дітьми дошкільного віку, вихователі намагаються поєднувати вербальні, наочні і практичні методи, відводити належне місце продуктивним видам діяльності, в яких дошкільник здатен до самовираження і самореалізації (малювання, ліплення, конструювання, художня праця), а також мовленнєвій, руховій, музичній діяльності.

В роботі з дітьми педагоги враховують рівень інтелектуального розвитку дитини. Саме тому, як на заняттях, так і в повсякденному житті вихователі застосовують диференційований підхід до дітей. З огляду на те, що провідною у дошкільному віці є ігрова діяльність, гра широко використовується у навчально-виховному процесі з дітьми раннього та дошкільного віку, як самостійна форма роботи та як ефективний засіб і метод розвитку, виховання і навчання в інших організаційних формах. Велика увага в дошкільному навчальному закладі приділяється творчим іграм (сюжетно-рольовим, будівельно-конструктивним, іграм-драматизаціям та інсценівкам), іграм з елементами праці та художньої творчої діяльності та іграм з правилами (дидактичним, інтелектуальним, рухливим, хороводним).

В дошкільному навчальному закладі впродовж всього дня організовуються різні види ігор з урахуванням віку дітей, їхніх ігрових інтересів, місця гри в режимі дня, місця проведення, змісту попередніх і наступних форм роботи, сезонних умов, ступеня фізичного та інтелектуального навантаження на дітей.

Здоров’язберігаючі ігрові технології в дошкільному закладі.

Розпочинаємо день із зарядки

Найкращий спосіб розпочати день із веселого настрою та ранкової гімнастики. Вона може бути виконана як фізкультурна пауза, або дихальна гімнастика, або у вигляді сміхотерапії. Варіантів багато, головне, в цьому прийомі, що діти отримують позитивні емоції, які допоможуть зробити день кращим.

Дихальна гімнастика та фізкультхвилинка

Оздоровчі хвилинки під час занять у дошкільному закладі повинні комбінувати в собі фізичні вправи для осанки, вправи для очей, рук, шиї, ніг. Фізичні вправи краще проводити під музичний супровід. Цей прийом допомагає зняти втомленість, відновити рівновагу дошкільнят. Такі вправи можна досить успішно поєднувати з елементами ігор. Наприклад: зараз нахиляться вперед ті, у кого день народження взимку та весною… теж саме зроблять всі, хто народився влітку та восени. А тепер присядуть ті діти, хто сьогодні першими прийшли до садочку.

Пальчикова гімнастика

Ще у ІІ тисячолітті до нашої ери китайські мудреці знали, що існує взаємозв'язок між рухами пальців, кисті та розвитком мислення. Це підтверджують дослідження фізіологів. У роботах В.М.Бехтерева є висновки про те, щоманіпуляції рук впливають на функціонування центральної нервової системи, розвиток мовлення. Прості рухи кистей допомагають зняти загальну напругу, а також власне з рук, розслаблюють губи, що сприяє покращенню вимови звуків, розвитку мовлення дитини, а також знімуть психічне навантаження, стануть у пригоді для створення спокійного ритму життя впродовж дня.
Дослідження М.М. Кольцової свідчать, що кожен з пальців руки має своє представництво у корі великих півкуль головного мозку. Таким чином, мовлення перебуває у прямій залежності від розвитку дрібної моторики руки. Народна мудрість здавна зберігає знання про доцільність використання ігор з пальчиками. "Пальчикові" ігри являють собою віршовані рядки, що ілюструються за допомогою ритмічних рухів рук, пальчиків. Пропонуючи таку гру, важливо відразу створити її настрій, правильно вимовляти кожен звук, заздалегідь продумати всі рухи і поступово їх повторювати. Важливо, щоб гра повторювалась упродовж певного проміжку часу. Наприклад, гра, присвячена весні, протягом 2-х перших весняних тижнів. Потім на зміну приходить нова пальчикова гра, пов'язана із певною подією, святом, періодом року.

Звукова гімнастика

Ми правильно вимовляємо різні звуки завдяки добрій роботі органів артикуляції (язика, губ, нижноьї щелепи та м’якого піднебіння). Точність та сила дій цих органів у дитини розвивається поступово, у процесі мовної діяльності. Тому у садочку буде досить доречно впроваджувати саме звукову гімнастику, мета якої полягає у виробленні правильних рухів органів артикуляційного апарату, необхідних для вимовляння звуків.

Проводити таку гімнастику потрібно кожен день, для того щоб навички дітей закріпилися, але робити це потрібно у ігровій формі, до того ж не слід виконувати більш трьох вправ за один раз. Такі вправи дуже корисні для всіх дітей, особливо у молодшій та середній групах. Цей прийом надасть можливість розвинути у дошкільнят правильну вимову звуків, сприятиме підвищенню чіткості та правильності вимови.

Ігри та ігрова терапія

Гру традиційно зв’язують з дитинством. Роль гри у молодшому дошкільному віці велика, бо у процесі ігрової діяльності поряд з розумовим розвитком здійснюється й фізичне, естетичне, моральне виховання. Виконуючи правила гри, діти пізнають світ, привчаються зосереджуватися, контролювати свою поведінку, в результаті чого виховується воля, формуються дисциплінованість, вміння робити за планом, приходити на допомогу один одному. Гра – завжди була найулюбленішою формою роботи для дітей. Необов’язково бути психологом, для того щоб грати з дитиною. Існують багато ігор, які ми можемо назвати терапевтичними. Такі ігри будуть корисними для будь-яких дітей, тому що вчать дружному спілкуванню, порозумінню, знижують напруження, та формують певні моральні принципи. Завдяки ігрової терапії дитина привчається сміливо висловлювати свою думку, самостійно приймати рішення.

Види ігор:

Сюжетно-рольові ігри

Режисерська гра – це вид рольової ігри. В таких іграх педагоги, або діти наділяють ролями іграшки, або певні предмети, вигадують події і будують власний сюжет. Цей прийом особливо розвиває уяву.

Театралізована гра – це водночас розіграш певного літературного сюжету і фрагмент дитячого життя. В таких іграх діти входять в образ самі, або використовують ляльки (замість ляльок можуть бути картки з малюнками).

Комп’ютерні ігри в наш час також не диво. І їх теж ми можемо сміливо використовувати на заняттях, зберігаючи вимоги щодо роботи дошкільника із комп’ютером.

Рухливі ігри відіграють велику роль у вихованні свідомої дисципліни дітей, яка є неодмінною умовою кожної колективної гри. У процесі гри у дітей формуються поняття про світ, норми поведінки, а також виховуються певні культурні навички. Більшість рухливих ігор має широкий віковий діапазон: Вони доступні дітям різних вікових груп. Рухливі ігри розвивають фізичний стан дітей, фізичні якості, які розвиває легка атлетика, розширює кругозір дітей, впливає на психологічний стан, виховує морально-вольові якості, сприяє дотриманню дисципліни, розкутості і приносить користь у повсякденному житті.

Займаючись рухливими іграми діти удосконалюють будову тіла: зміцнюються м'язи спини, верхніх та нижніх кінцівок; корегують поставу, ходу.

Розважальні ігри – це ігри-забави (ігри с ляльками, предметами, танцювальні ігри) святкові розважальні ігри, театральні ігри. Такі ігри розширюють інтереси дошкільника, формують культуру спілкування, виховують почуття гумору.

Гра-фантазія – у таких іграх дитячий задум реалізується у рольовий поведінці, за допомогою різноманітних засобів для безпредметної ігрової дії. Тобто міміки, жестів, малюнків, інтонації.

Народні ігри сприяють формуванню у дітей універсальних родових психічних здібностей людини, а також найважливіших рис психології народу. Найбільша кількість народних ігор – це рухливі ігри. Тому для ознайомлення дітей з історією рідного краю, а також з метою зміцнення здоров’я на свіжому повітрі можна проводити «Козацькі розваги», «Нумо, хлопці», «Веселі старти», «Старти надій». Поєднуючи елементи розповіді з конкретними розвагами та конкурсами. Результат участі у таких іграх є не тільки у виграшу, (хоча це теж важливо для дитини) а й у почутті радості фізичних та моральних зусиль, долаючи перепони.

Психогімнастика

Завданням “психогімнастики” є збереження психічного здоров’я, запобігання емоційним розладам у дитини через зняття психічного напруження, розвиток кращого розуміння себе та інших, створення можливостей для самовираження особистості. Більшість психогімнастичних завдань побудовані на імітації певних почуттів та емоційних станів людини. Решта передбачає відтворення дітьми дій та вчинків уявних героїв. У таких іграх діти тренують свою увагу, пам’ять, спостережливість, витримку.

Другий метод психогімнастики полягає у відображенні своїх емоцій та переживань у розповідях, малюнках, інсценівках, іграх - страхів, агресії, ревнощів.

У вихованні вищих моральних почуттів велике значення має механізм «вживання в образ». Це, з одного боку, можливість побути в ролі тих істот, що лякають дитину, а також тих людей, з якими він спілкується. Таким чином дитина відходить від егоцентричної позиції у сприйманні ситуації. З іншого боку, виконуючи роль позитивного героя, який не злякався, виявив турботу, надав допомогу іншим, малюк одержує позитивний зворотний зв’язок: йому дякують, його хвалять, ним пишаються. Переживання радості з приводу того, “який я хороший ”, “як я добре вчинив ”, змінює самооцінку малюка і значно краще впливає на його поведінку, ніж докори і повчання.

Проводити психогімнастику можна у будь який час. Використовуючи цей прийом, ви швидко помітите, як змінюються ваші діти, як швидко вони оволодівають навиками самоконтролю, як підвищується їх самооцінка та готовність прийти на допомогу.

Казки та казкотерапія

Казкотерапія – це самий древній спосіб терапії, який виник майже тоді, коли люди навчилися розмовляти. Казками передавалися духовні знання, моральні цінності, правила поведінки, життєві помилки та багато різної корисної інформації. У той час казки та міфи розповідали не тільки дітям а й дорослим. Казкотерапія – це психотерапія вже існуючими казками та фантастичними героями. Вона допомагає отримати почуття захищеності у світі, надає можливість програти основні життєві ситуації у «захищеному режимі» - через казки. Також цей прийом допомагає дитині зрозуміти себе, виховати у собі корисні риси та звички. Для казкотерапії казки підбираються різні: народні, авторські, сучасні, спеціальної розробки, психокорекційні, притчі, міфи, легенди, філософськи казки та багато інших. Можливий варіант – придумати казку самостійно, або колективно разом із дітьми.

Загальна ідея цього прийому полягає в тому, щодитина бачить себе на місті головного героя, живе разом із ним, вчиться на його помилках. Тобто людина з раннього віку за допомогою казок навчається примиряти на себе різні ролі: поганих та добрих героїв, творців та знищувачів, бідняків та багачів. Дитина яка часто слухає казки стає більш уважною, витриманою. Будь-яка казка – це розповідь про відносини між людьми, о законах суспільства. Тому казки для дошкільнят можна підбирати саме про дітей, дружбу та взаємодопомогу. Дитяча казка – це одна з самих доступних можливостей емоційного розвитку дитини, адже ніякі знання не повинні випереджувати морального розвитку особистості.

Арт - техніка

В основі арт-техніки лежить творча діяльність, у першу чергу малювання. Творчий розвиток являється не тільки головним терапевтичним механізмом, саме він допомагає виховувати здорову особистість. За допомогою арт-техніки дитина має можливість виразити свої переживання, почуття, відношення. Крім того творча діяльність допомагає зняти напруження, сприяє підвищенню дитячої самооцінки, впевненості у власних силах, та взагалі розвиває творчі здібності. Основне завдання таких технік не в тому, щоб навчити дітей малювати. Головна ціль – це духовний розвиток, самопізнання людини через творчість та покращення адаптації школярів.

Незайвим для вихователя буде розуміння дитячого малюнку:

Самим розповсюдженим признакам підвищеної тривожності є самовиправлення. Особливо ті, які не ведуть до покращення якості малюнка. Якщо якась частина малюнку детально штрихується це також вказує на підвищену тривожність юного майстра. Звертайте увагу на очі, якщо вони збільшені з заштрихованими зіницями, можливо дитина почуває страх.

Прикрашання малюнку за допомогою необов’язкових додаткових деталей вказує на демонстративність дитини, на бажання бути значимим, тягу до зовнішніх ефектів. Частіше це зустрічається серед дівчаток.

Дуже слабке натискування олівця, низька деталізація малюнку свідчать про швидку втомленість, емоційну чуттєвість дитини, психічну нестабільність.

А діти, у яких дуже швидко змінюється настрійзмінюють нажин олівця впродовж малювання декілька разів.

Імпульсивні учні часто не доводять лінії до кінця. Їх малюнки великі, часто несиметричні і призводять враження неакуратних.

Зустрічаються малюнки, де усі фігури зображені дуже маленькими. Часто вся композиція розміщується десь на краї паперу. Це означає, що малюк відчуває себе слабким та не вірить у власні сили. Можливо хтось із батьків занадто вимогливі з ним, або ж саме ваші – педагогічні вимоги не дорівнюють його можливостям.

Дорослим слід частіше приділяти увагу дитячим малюнкам. Вони здатні розповісти багато корисної, важливої інформації про дитину, попередити про виникнення певних психічних проблем.

Кольоротерапія

З самого народження кожного з нас оточують кольори, що виявляють вплив на організм, нервову систему та психіку людини, налаштовуючи його в унісон з оточуючим світом. Колір значно впливає на нас: притягує нас і до нас, змушує робити покупки та викликає різноманітні емоції. Зумовлює раптові почуття і навіть фізіологічні реакції, від припливу крові до почуття холоду.

Колір може навіть лікувати. Наприклад, біль знімають відтінки блакитного. А сил надає помаранчевий. Зелений заспокоює. Недарма ми так намагаємось хоча б не на довго вирватись із міста - ближче до природи та її зеленому кольору.

Але окрім безпосереднього використання кольору існують психологічні, дуже дієві, техніки кольоротерапії - методу психологічного лікування з метою розслаблення, зняття стресів, підняття настрію та тонусу за допомогою кольорів.

Будьте здорові

Консультація для вихователів

"Ранкові зустрічі : екологічний аспект."

Головна мета ЗДО – забезпечити своїм вихованцям усебічний розвиток відповідно до їхніх здібностей, фізичних, психічних, емоційних, та індивідуальних особливостей, культурних та етичних потреб.

Ранкова зустріч – це запланований збір , який має свою структуру, обумовлено чітко визначеною метою та темою. Ранкова зустріч, насамперед, спрямована на те, щоб позитивно налаштувати малюків на цілий день, підготувати їх до різних видів діяльності.

Завдання ранкових зустрічей.

· Виховуємо в дошкільників толерантне ставлення одне до одного і взаємоповагу;

· Формуємо комунікативні навички;

· Збагачуємо соціально-емоційний досвід;

· Прищеплюємо бережливе і турботливе ставлення до довкілля;

· Розвиваємо уяву та вміння вільно висловлювати свою особисті думку.

Ранкова зустріч налаштовує дітлахів на пізнання, але й сприяє формуванню цілісного колективу, усвідомленню причетності до суспільного життя групи. Під час ранкових зустрічей ми заохочуємо вихованців до відкритого спілкування і вільного висловлювання своїх думок.

Методика проведення ранкових зустрічей.

Ранкова зустріч триває відносно недовго : 7-10хв для дітей мол. групи, 15-20 хв для дітей старшої групи.

Діти приходять із дому в різний час і в різному настрої.

Ранкові години, це час, який дитина може використати на власний розсуд. Можна провести ранкову зустріч – утворивши коло. Це дає змогу бачити всіх, спілкуватися "очі в очі", відчувати згуртованість доброзичливе ставлення друзів.

Структура ранкової зустрічі.

1 Вітання.

Під час вітання діти мають змогу виразити радість від зустрічі з товаришем чи з приводу його відсутності.

До вітання ми зазвичай додаємо комплімент або приємне побажання.

Вітання створює спокійну та розважливу атмосферу для переходу до наступного етапу – обміну інформацією.

2 Обмін інформації.

На цьому етапі діти розповідають про найцікавіші епізоди зі свого життя, про домашні справи, про своїх знайомих, домашніх улюбленців. Щоб зацікавити дітей, можна "вручити" мікрофон, або сісти в крісло автора. Діти дізнаються щось нове одне про одного. Вони вчаться ставити запитання і чітко відповідати на них. Під час обміну інформацією вихователь виступає в ролі провідника – людині, яка допомагає, невимушено спрямовує, але контролює.

3 Групова діяльність.

Метою групової діяльності є об'єднання групи через спільну участь у міні іграх, спостереженнях, виконанні певних завдань.

Спільна гра приносить дітям радість і сприяє формуванню дружнього колективу. У грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість, діти пізнають нове.

4 Щоденні новини.

Завершує ранкову зустріч вихователь.

Він інформує дітей:

· про календарні події – пори року, дату, день тижня, зміни погоди.

· Про завдання та плани діяльності на сьогодні.

· Про особливу подію – день народження когось із вихованців, свято, екскурсію, тощо.

Ранкова зустріч як засіб екологічного виховання.

Ранкова зустріч допомагає нам розвивати і формувати дитину як цілісну особистість .

Освітні напрямки.

· Особистість дитини;

· Дитина в соціумі;

· Дитина в природному довкіллі;

· Дитина у світі культури;

· Гра дитини;

· Дитина в сенсорно пізнавальному просторі;

· Мовлення дитини;

Екологічне виховання дитини стало одним із важливих напрямків дошкільної педагогіки. Сформувати у дитини екологічний світогляд.

Ранкова зустріч недаремно стала невід'ємною частиною освітнього процесу в дошкільному закладі, адже це ще один спосіб організації вільного спілкування і розвитку вихованців.

Ранкова зустріч дає добру нагоду закласти міцний фундамент для формування у дітей бажання творити добро, з любов'ю ставитися до усього живого, розширювати світогляд.

Консультація для вихователів

"Партнерська взаємодія педагога з дитиною"

Проблема партнерської взаємодії дорослого з дитиною є дуже актуальною для сучасної освітньої практики в дошкільному закладі. Нині проголошено принципово нові пріоритети та завдання дошкільної освіти, що потребують від педагогів переходу на якісно новий рівень взаємодії з вихованцями та їхніми батьками, - рівень співпраці, спільної партнерської діяльності.

У психології виділяють два основних стилі відносин між людьми: авторитарний та демократичний. Говорячи про партнерську позицію вихователя, маємо на увазі, що він дотримується демократичного стилю взаємин, а не авторитарного, притаманного позиції вчителя. Партнерська позиція дорослого прияє розвитку у дитини активності, самостійності, вміння приймати рішення, прагнення щось робити, не лякаючись, що вийде не так; викликає прагнення до досягнень, сприяє емоційному комфорту.

Особливості партнерської взаємодії дорослого з дітьми під час занять Надзвичайно важливо дотримуватися партнерської взаємодії під час організованих форм навчання. На різних етапах організованих форм навчання партнерська позиція вихователя виявляється по – різному. Запрошуючи дітей до заняття, дорослий не примушує до нього дітей, а звертає увагу на підготовлені матеріали, висуває цікаві ідеї для роботи. Це запрошення до цікавої діяльності – необов’язкової, невимушеної: «Давайте сьогодні…», «Хто хоче – влаштовуйтеся зручніше» тощо.

На початку заняття необхідно запропонувати дітям декілька цілей (зразків, схем) чи різні матеріали для реалізації однієї цілі, що забезпечить вибір діяльності за інтересами і можливостями.

Намітивши мету для спільного виконання, вихователь як рівноправний учасник взаємодії долучається до діяльності на рівні з дітьми, починає діяти, пропонує різні способи реалізації мети, стає живим зразком планомірної організації роботи. Він не дає інструкцій, не контролює дій, але спонукає дітей до обговорення задумів, аналізує разом з ними зразки, коментує кроки своєї роботи. У процесі діяльності вихователь надає їй розвивального характеру:

- створює умови для самостійного отримання дітьми нових знань, способів діяльності тощо;

- пропонує свої ідеї чи свій результат для дитячої критики;

- виявляє свою зацікавленість у отриманих дітьми результатах;

- підключається до спільної оцінки та інтерпретації дій учасників;

- підтримує та підсилює інтерес дітей до роботи однолітків;

- заохочує змістовне спілкування;

- провокує обговорення проблем, що виникають.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Вихователь у процесі спільної діяльності з дітьми поводить себе невимушено, пояснюючи свої дії, приймаючи дитячу критику, не заважаючи коментуванню вголос, обговоренню дошкільниками їхньої власної роботи, обміну думками, оцінками, наданню ними допомоги одне одному.

Для завершального етапу заняття характерним є «відкритий кінець», тобто відкрите часове завершення заняття. Оцінювання дорослим дій дітей може бути лише опосередкованим , як зіставлення результату з метою: що хотів зробити – що вийшло.

Робота, яку пропонують дітям, повинна тримати 25-30 хвилин у старшій групі. Але через те, що часове завершення заняття є відкритим, треба мати резерв часу (до 40-45 хвилин). Дорослий перебуває за робочим столом, поки всі діти не завершать роботу, щоб підтримувати невпевнених у собі дітей. Після завершення роботи діти переходять до вільної діяльності за своїм вибором.

Кожна дитина працює у своєму темпі і сама вирішує, завершила вона роботу, дослідження чи ні. Діти, які завершили роботу раніше, можуть зайнятися іншою цікавою їм діяльністю.

Однією з умов організації спільної партнерської діяльності дорослого з дітьми є організація спільного робочого простору. Необхідно наблизитися до ситуації «круглого столу», яка створює умови для рівноправної участі в роботі. Організація спільного робочого простору дає змогу кожному учаснику бачити дії інших, обмінюватися думками і відкриттями. Діти вільно обирають робочі місця, пересуваються, щоб взяти той чи той матеріал. Партнер – дорослий завжди разом з дітьми – «у колі».

Заняття у формі невимушеної спільної партнерської взаємодії зовсім не означають хаосу і свавілля ані з боку вихователя, ані з боку дітей. Для вихователя це обов’язкові, сплановані дії. Діти беруть участь у занятті з інтересу до пропозиції дорослого, з прагнення бути разом з однолітками.

Умови реалізації партнерської взаємодії під час продуктивної діяльності

Продуктивна діяльність – це перетворення того чи того матеріалу в конкретний продукт відповідно до поставленої мети, задуму.

Поняття «продуктивна діяльність» передбачає наявність кінцевого продукту і охоплює декілька видів дитячої діяльності: малювання, конструювання, ліплення, аплікація, ручна праця.

Зміст продуктивної діяльності має відповідати віку дітей і співвідноситися з потребами реальної ситуації та інтересами дітей групи.

Метою продуктивної діяльності дошкільників має бути створення особистого продукту – малюнка, виробу з природного матеріалу тощо.

Взаємодія з батьками: партнерство заради дитини

Педагог і батьки мають стати партнерами у спільній справі виховання дітей. Співпраця та співтворчість, основані на вірі в дитину, її можливості – основні форми взаємодії педагога із сім’ями вихованців.

Якщо дитина, повернувшись із дитячого дитсадка додому, не отримує там батьківського тепла, турботи та поважного ставлення, то вся педагогічна робота, що ведеться в закладі, зводиться нанівець. Тому треба дбати про те, щоб батьки дотримувалися тих самих правил спілкування з дитиною, що й педагоги.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПАРТНЕРСТВА З ДІТЬМИ

Пам’ятка для педагогів

Для того щоб партнерська взаємодія з дітьми мала ефективний результат, необхідно дотримуватися основних правил партнерства:

ü бути завжди разом з дитиною, створювати навколо неї атмосферу підтримки;

ü забезпечувати комфортний мікроклімат в групі;

ü дивуватися та захоплюватися разом з дітьми;

ü залучати дітей до дискусії;

ü створювати різнобічне розвивальне середовище;

ü ніколи не змушувати дітей виконувати будь – яку діяльність через силу;

ü уникати категоричних негативних оцінок, зауважень;

ü надавати можливість відчути інтелектуальне задоволення, насолоду від процесу й результатів співпраці;

ü бути для дітей прикладом позитивно налаштованого, уважного ставлення одне до одного;

ü організовувати взаємодію з дітьми таким чином, щоб усі почули та вислухали свого ровесника;

ü вірити у своїх вихованців та в самих себе, у свою здатність перетворювати життя, вносити конструктивні зміни.

Як створити безпечний простір дитини вдома.

СЕМІНАР ПРАКТИКУМ ДЛЯ БАТЬКІВ

У ФОРМІ ДІЛОВОЇ ГРИ

МЕТА: РОЗШИРИТИ ЗНАННЯ БАТЬКІВ З ПИТАНЬ ДОТРИМАННЯ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ В ДОМАШНІХ УМОВАХ. ПОЗНАЙОМИТИ З РІЗНИМИ ФОРМАМИ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ У ДОШКІЛЬНИКІВ БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ З ПОБУТОВИМИ ПРЕДМЕТАМИ, ПРИЛАДАМИ. РОЗВИВАТИ У ДОРОСЛИХ ТВОРЧІСТЬ, УМІННЯ ЗНАХОДИТИ НЕСТАНДАРТНИЙ ПІДХІД ДО ВИСВІТЛЕННЯ ЖИТТЄВИХ ПИТАНЬ. ВИХОВУВАТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА БЕЗПЕКУ ДІТЕЙ ТА ВЛАСНУ, ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ, НЕБАЙДУЖІСТЬ ДО ІНШИХ ЛЮДЕЙ.

Хід проведення

Повідомлення теми, мети зустрічі.
Вправа «Знайомство» (учасник у якого в руках оберіг, повинен назвати себе і розказати як перший раз залишав дитину одну вдома)
Міні-лекція «Необхідність формування основ про дотримання безпечної поведінки у дітей дошкільного віку».

Дитина, її життя і здоров’я – найвища цінність держави. Тож захистити її від можливих небезпек і навчити безпечно взаємодіяти з довкіллям – одне з провідних завдань, визначених у державних документах дошкільної освіти та освітніх програмах.
Приймаючи від батьків їхній найдорожчий скарб – дитину, працівники дитячого садка мають створити комфортне, безпечне середовище для її розвитку, озброїти малюка необхідними знаннями, вміннями і навичками, і, звісно, заручитись підтримкою родин.

Щоб людина почувалася в дорослому житті впевнено, безпечно, їй змалечку треба усвідомити необхідність дотримання правил безпеки за наступними напрямками:

- збереження здоров’я та дотримання здорового способу життя;

- дотримання безпеки дитини на вулиці;

- безпека дитини в природі;

- безпека дитини вдома;

- безпека в соціумі.

Слід відмітити, що педагоги використовують системний підхід до формування у вихованців програмових завдань з безпеки життєдіяльності. А саме:

- формування у дитини свідомого розуміння цінності власного життя та здоров’я;

- розуміння і сприйняття понять про стихійні явища природи;

- розвиток чуття небезпеки щодо вогню й електричного струму;

- вміння дотримуватися правил проти пожежної безпеки;

- вміння обережно поводитися з ліками, хімічними речовинами;

- формування знань про небезпечні для життя людини отруйні рослини;

- розвиток умінь надавати першу допомогу собі та іншим людям у разі травми, нещасного випадку;

- правильно поводитися у випадках загрози виникнення надзвичайних ситуацій.

Важливий чинник ефективності роботи – тісна взаємодія між батьками та

педагогами. Батьки мають уважно ставатись до здоров’я своїх дітей; підтримувати їхнє прагнення до самостійності, заохочувати ініціативу; допомагати знаходити вихід з різних життєвих ситуацій; радіти їхнім найменшим успіхам.

Запропонувати батькам розділитися на дві команди, вибрати журі.

1 завдання гри. «Народна мудрість про безпеку і здоров'я»

    Ще з давніх часів люди приділяли значну увагу власній безпеці і безпеці оточуючих, що знайшло відображення у народній мудрості. Пропоную вам пригадати прислів’я і приказки, в яких йдеться про дотримання безпеки.
    Журі оцінює виконання 1 завдання командами.
    Вхід дітей.

2 завдання «Коли небезпека виникає вдома».

Батьки разом з дітьми називають і відшукують картинку – чинники, які можуть стати небезпечними для дитини вдома і вкладають в віконця до безпечного будинку (електричні прилади, хімічні речовини, ліки, термометр, колючі і ріжучі предмети, газові прилади що можуть спричинити пожежу).

3 поетична хвилинка «Електроприлади – наші помічники»

Щоб не сталося біди дітей треба вчити дотримуватись правил безпечної поведінки. А легко і швидко їх запам’ятати допоможе цікавий віршик-пам’ятка. Цей віршик допоможе вам в ігровій формі навчити дітей правилам безпечного поводження з електроприладами. Я буду читати вірш, а ви його закінчувати.
Вихователь читає віршик-пам’ятку, а батьки разом з дітьми закінчують його.

Віршик-пам’ятка «Електроприлади наші помічники»
Ну, скажіть мені, будь ласка,
навіщо нам електропраска?

Щоб охайно виглядати,
треба одяг прасувати.

Щоб не трапилось біди,
треба праску вимкнути!
Кожний прилад електричний
для дитини небезпечний.

Щоб біди вам не зазнати,
без дорослих – не вмикати!
Телевізор кольоровий
теж продовжив цю розмову:

- Невеличкий мій екран
в дім приносить радість вам.
Різні тут є передачі :
для дорослих і малечі.
Дітям слід запам’ятати -
без дорослих не вмикати!

Дядько Струм живе в розетці,
буде з вами він свариться!
Щось в квартирі зашуміло -
пилосос узявсь за діло.

Він у домі залюбки
вичищає килимки,
Та малечі слід вже знати,
що самому не вмикати!

Хочеш їсти – не біда:
допоможе газова плита.
Запалив сірник – і вмить
їжа вариться, кипить.

Але треба пам’ятати,
що не можна з газом грати!
Бо як вогник спалахне,
то згорить в квартирі все!

Кип’ятильник увімкни –
скип’ятить тобі води,
чи на каву, чи на чай.
Та одне лиш пам’ятай:
без дорослих – не вмикай!
Бо він може спалахнути,
і пожежі не минути!

Вивчіть правила безпечні,

Будьте завжди обережні.
Знає хай дитина кожна:
Гратися з вогнем не можна!

4 вправа. «Знайди вихід зі складної ситуації»
- У разі виникнення нещасного випадку, ми, дорослі, не маємо права розгубитись і повинні вміти надавати першу долікарську допомогу і ми перевіримо свої знання. А оцінювати правильність відповідей буде старша медична сестра Божек Сандра Петрівна
- Шановні батьки, подумайте кілька хвилин і дайте відповідь, які будуть ваші дії або перша долікарська допомога якщо станеться наступне:
- в разі отруєння ліками або миючими засобами;

- попадання сторонніх предметів в організм;

- кровотеча з носа;

- кровотеча;

- опік;

- ураження електричним струмом;

- отруєння газом.

Але спочатку послухаємо відповіді дітей.

5 вправа. Творче завдання «Що корисно для здоров’я, а що – ні»

Учасникам першої команди пропонується вибрати всі картинки, які, на їх думку приносять користь здоров’ю дитині, а учасникам другої команди – всі шкідливі чинники, і створити колажі.

Підсумок. Журі визначає переможців гри. На згадку про зустріч кожний учасник отримує пам’ятку і висловити свої враження від участі у заході.

- Чи збагатили свої знання з проблемного питання?

Що корисного дізнались?

Семінар – практикум

Тема: Формування духовних начал юної особистості у тісній взаємодії з батьками.

Мета:

· Поглибити і закріпити знання педагогів про особливості спілкування батьків та дітей.

· Розвивати інтелектуально-креативний потенціал педагогів;

· Сприяти формуванню особистісної активної позиції кожного учасника семінару-практикуму.

Хід проведення:

1. Вступне слово

Важливою складовою процесу формування духовних начал юної особистості є моральне виховання. Дбаючи про духовний розвиток дітей, у повсякденній роботі з ними педагоги мають частіше звертатися до засобів мистецтва, вчити малят сприймати твори з позиції краси, розуміти їхній глибинний зміст і духовну цінність. Для цього самим вихователям необхідна підготовка – робота над собою. Саме на це спрямовано поданий семінар. Засвоєні під час обміну досвідом роботи прийоми і опановані форми роботи стануть у пригоді вихователям при спілкуванні з дітьми та їх батьками.

2. Самодіагностика учасників тренінгу за тестом «Чи є ви капітаном власного життя»

3. Створення моделі «Шляхи до серця дитини»

4. К-ція для вихователів «Розвивати духовний потенціал особистості дошкільника»

5. Вправа «Склади прислів’я» ( у парах)

Усна народна творчість – це найдавніший вид мистецтва слова. Він допомагає нам у моральному вихованні дошкільників. Інша його назва – фольклор. Це слово у перекладі з англійської мови означає «народна мудрість». Вивчаючи усну народну творчість, діти опановують основи духовності, які закладалися в народних творах упродовж віків. Таку вправу можна використовувати у роботі зі старшими дошкільниками. Спробуємо виконати її.

· Добро плодить добро, а зло плодить зло.

· Добро не пропадає, а зло помирає.

· Не все добре, що солодке.

· Добра людина і сусіда дім від вогню збереже.

· З добрим дружи, а злого стережись.

· У кого є злість, той своє серце їсть.

· Від сердитої людини постарієш, від доброї помолодієш.

6. Розв'яжи кросворд «Доброта»

7. Виготовлення ширми-пересувки на тему:

· Переваги різновікового родинного середовища;

· Роль найстаріших родичів у родинному житті;

· Психологічний клімат сім’ї;

· Сімейні традиції;

· Причини непорозумінь у родинному вихованні дитини та способи їх усунення;

· Стратегія взаємодії батьків з обома дітьми;

· Формування позитивного ставлення старшої дитини до новонародженого.

Кінцівка:

Шановні колеги! Сьогодні ви продемонстрували особливо важливу якість, яка необхідна кожному педагогу – це наявність творчого потенціалу . Приємно, що він у вас є. Дякую всім за співпрацю та бажаю успіхів у роботі й творчого натхнення.

Хай множаться зерна добра у ваших душах.

Рекомендації для вихователів

щодо збереження ефективності мовленнєвих занять

Заняття з розвитку мовлення дошкільників буде ефективним за умови повноцінної реалізації мовленнєвого потенціалу кожної дитини.

Педагог повинен:

Підтримувати фізичну та психічну активність дітей задля ефективності їхньої інтелектуально-мовленнєвої роботи;

Будувати з дітьми розмову, а не монолог вихователя;

Підвищувати рівень мовленнєвої активності,спонукаючи кожну дитину до участі в обговоренні, даючи можливість висловлювати власні думки;

Розвивати в собі вміння й звичку слухати дітей, не гасити мовленнєву ініціативу своєї надмірною активністю і досвідченістю;

Уникати втручання в розповідь дитини, виправляння помилок у процесі її мовлення;

Керувати певними правилами під час постановки запитань –

формулювати запитання так, щоб спонукати дітей до відповіді;

адресувати запитання всім дітям, а вже потім викликати для відповіді одну дитину;

ставити запитання так, щоб у формулюванні було одне ключове слово, яке й вимагає правильної відповіді;

запитувати почергово кожну дитину, уникаючи звертань до дітей у тому порядку, в якому вони сидять;

сприяти набуттю дітьми досвіду комунікативної взаємодії, даючи можливість спілкуватися з однолітками – запитувати, повідомляти, пропонувати, обстоювати думки;

працювати щоразу з іншою дитиною, уникаючи багаторазових звернень до тієї самої дитини;

залучати дітей до активного контролю за мовленням того, хто відповідає, та оцінювання відповідей мовця, ставлячи запитання –

- чи правильною є відповідь?

- чи про все розповів мовець?

- чи по порядку розповідав?

Пропонувати творчі завдання, опираючись на особистий досвід дітей;

Чергувати мовленнєві завдання з іншими видами дитячої діяльності для збереження інтересу й ініціативності дітей до навчального матеріалу заняття;

Уникати надмірної захопленості наочністю і технічними засобами навчання, що відволікають увагу дітей і стримують мовленнєву активність;

Підтримувати увагу дітей різними способами, як-от – переключення уваги, сюрпризні моменти, проблемні запитання тощо, уникаючи зауважень дисциплінарного характеру;

Закріплювати мовленнєві вміння, набуті на заняттях, під час різних видів діяльності, як-от гра, праця тощо.

Щоб дитячий світ пізнати

Педагогіку нам треба знати

І в психології розбиратися потрібно всім

І дорослим і малим.

Адже, про малят турбота

Це не лише вихователя робота.

Батьки педагогами теж повинні стати,

Щоб спокійну старість мати.

В цій скриньці інформація для всіх

Про виховання діточок малих.

Виховуймо гарних малят

На радість мам, на втіху тат.

Духовний світ дитини - ніжна квітка троянди, на якій мерехтливо тремтить краплинка ранкової роси. треба зірвати квітку так, щоб краплинка не впала" (В.О.Сухомлинський)

Проблемне питання Коблівського ДНЗ. Гуманістичне виховання в дусі загальнолюдських моральних ідеалів і цінностей за спадщиною В.О.Сухомлинського.

Крокуючи по планеті, ім’я якої ДИТИНСТВО, наш колектив неодноразово задумувався, як виховати справжню людину майбутнього. Вивчивши досвід роботи багатьох видатних педагогів ми обрали педагогічну технологію В.О.Сухомлинського. Визнання безумовної цінності людської особистості, її індивідуальності, неповторності внутрішнього світу - найважливіша гуманістична ідея педагогічної спадщини Сухомлинського.Взявши за основу вчення великого ПЕДАГОГА педагогічний коллектив нашого ДНЗ створив для дітей відповідне предметне середовище: кімнату театралізованої діяльності, куточок Казки, куточок мислення.Вже стало традицією проводити тематичні тижні, оповідальні години за літературними творами Сухомлинського. Роботу з дошкільнятами в повсякденному житті доповнює гурткова робота з театрального мистецтва. Всі умови, що створені у нашому дитсадку дають можливість зрозуміти – у нас все для ДИТИНИ, для виховання добросердечної людини.

В 2017 - 2018 н.р. плануємо такі форми роботи по впровадженню спадщини В.Сухомлинського:

робота творчої групи педагогів
сімейна розвага "Школа Добра В.Сухомлинського"
мистецький фестиваль "Я люблю свою країну"
спільне з учнями Коблівської ЗОШ свято "Подорож казками В.О.Сухомлинського"
випуск брошури" Виховання патріотів на засадах спадщини В.Сухомлинського "
випуск дайджеста творів В.Сухомлинського з патріотичного виховання"
педагогічний десант " Батьківська педагогіка В.Сухомлинського"

«Той, хто забув колиску, з якої піднявся, щоб піти по землі,хто байдужий до матері, щовигодувала та виховала його, не здатен переживати високі патріотичні почуття»
(В.О.Сухомлинський) Плекання національної свідомості йсамосвідомості, прищеплення моральних ідеалів та ціннісних орієнтирів починається зраннього дитинства, з перших років життя дитини.Одним із завдань української системиосвіти є пробудження і виховання в кожній дитині патріотичних почуттів, залучення догуманістичних цінностей. До проблем виховання молодого покоління на засадах патріотизму в різні часи зверталися класики педагогічної науки.Особливо цінною є педагогічна спадщина українського педагога-гуманіста В.Сухомлинського. Запропоновані ним форми і методи освітнього впливу на дитячу особистість актуальні й тепер. Він вважав пріоритетним патріотичне виховання. Виховання справжніх патріотів, що по-справжньому люблять Батьківщину, горді за свій народ та його історичне минуле, відповідальні за його майбутнє.Цю найважливішу закономірність виховання видатний педагог визначав по-своєму: виховувати маленьку дитину так, щоб у неї були цінності душі, які дісталися їй дорогою ціною. Саме в дошкільному віці, коли дитина дуже чутлива до емоційних впливів і схильна до наслідування, створюються сприятливі умови для того, щоб поступово розкрити їй зміст народної і світової спадщини через мистецькі твори, етику людських взаємин, сформувати перший практичний досвід прояву душі стосовно рідних та близьких людей, рідної домівки, отчого краю з його природою, історією і традиціями, рідної мови, - всього, з чого для кожного починається Батьківщина. «Батьківщина починається для дитини з шматочка хліба і ниви пшениці, з лісової галявини і блакитного неба над маленьким ставом, з пісень і казок матері над колискою» (В.О.Сухомлинський). Педагоги нашого дошкільного закладу будують виховний процес з дітьми на гуманістичних та патріотичних ідеях В.Сухомлинського, викладених у його літературних творах для дітей на тему родинних стосунків, шанування свого народу, любові до рідної домівки і краю з його людьми, природою, традиціями. Ми реалізуємо ідеї видатного педагога про створення освітнього закладу як осередку культури, де «…панують чотири культи: Батьківщини, людини, книги і рідного слова».

Тарас Григорович Шевченко

Геніальний український поет Т.Г.Шевченко був полум’яним борцем за народну культуру і освіту. Його ідеалом була людина з різнобічними знаннями і високими моральними якостями, яка вміє застосовувати свої знання в житті, цінити прекрасне, любить працю. Великий Кобзар надавав особливого значення вихованню дітей, зокрема дітей раннього віку. У своїх творах він звеличував батьків – трудівників, між якими завжди панують теплі, сердечні стосунки, так необхідні для правильного виховання малят. Він уславлював жінок – матерів, які самовіддано виконують благородні материнські обов’язки, і засуджував аристократок за те, що «мамку наймають». Особливо вболівав поет за дітей народу, позбавлених дитинства за умов царизму. Т.Г.Шевченко написав для дітей і про дітей ряд чудових творів, що відзначаються глибоким проникненням у дитячу психологію, знанням особливостей дитячого сприймання в ранньому віці.

З ЛИСТА ДО БР. ЗАЛЄВСЬКОГО

Я так люблю дітей, що не надивився б на несхибний відбиток ангела.

З ЛИСТА ДО А. КОЗАЧКОВСЬКОГО

Недавно прибулий до нас комендант привіз з собою дружину і одне дитя, на третьому році. Миле, чудове дитя. ( А все, що чудове в природі, як велиться, в’ється біля нашого серця). Я полюбив це чудове дитя, а воно, бідне, так прив’язалося до мене, що бувало і в сні кликало до себе… (1853р.) З ПОВІСТІ «БЛИЗНЯТА»

Справжні ж мої герої вчора тільки побачили світ божий. Так, що ж, запитую вас, можна сказати цікавого про них сьогодні?.. приказка справедливо гласить: «Який з колисочки, такий у могилку». А от ми і побачимо, в якій мірі ця приказка справедлива. Ще говорять, що живі дитячі враження такі живучі, що помирають тільки разом з нами, і що вихованням нічого не зробиш з юнака, якщо його дитинство було оточене грубою декорацією і такими ж акторами, і що дитинство, проведене на лоні божественної природи і на лоні люблячої чудової матері і християнина батька, - що такі чудові враження нездоланною стіною стануть навколо людини і захистять її на шляху життя від усіх мерзот мінливого світу. Подивимося, в якій мірі можна вірити цій незаперечній істині. ( 1856 р.)

З ПОВІСТІ «МАНДРІВКА З ПРИЄМНІСТЮ ТА Й НЕ БЕЗ МОРАЛІ»

«Освіта мусить багатити, а не окрадати серце людське»

« У моєї прегарної кузини росте пречудове дитя, дівчинка років чотирьох чи коло того, моторна, мила,справжній херувим, що злетів з неба. І цього херувима, це пречудове створіння віддано в руки брудній сільській молодиці. А ніжна мамаша шнурується собі та припікає папільйотки, навіть на потилиці, і знати більше нічого не хоче. Одного разу привіз я для Наталі (так зветься дитя) азбуку та дитячу натуральну історію з малюнками. Треба було бачити, з яким недитячим захопленням вона любувалась моїм подарунком та з якою цікавістю розпитувала свою красуню мамашу про значення кожного малюнка. Та ба! Мамаша або питалася мене, або просто відсилала її до няньки гратися в ляльки. Мені стало сумно, і я …заговорив про обов’язки матері. Кузина спершу слухала мене, та коли я зачепив питання глибше… вона стиха заспівала… «Хоч кілка на голові теши»,- подумав я і замалим не втнув штуки, себто хотів був плюнути й піти; одначе здержався і тільки закурив цигарку та вийшов у другу кімнату.Навіщо вони дітей родять, оці амфібії, оці бездушні автомати? Задля чого вони виходять заміж, оці мертві красуні? Щоб зробити кар’єру, як каже моя кузина. А діти – це вже неминучий наслідок кар’єри, та й більш нічого. Бідні бездушні матері! Ви свою повинність, свій священний обов’язок передаєте найманій гувернантці або, ще гірше, сільській неписьменній молодиці.»

З ЛИСТА ДО В. ШЕВЧЕНКА

Мати, всюди однакова мати. Коли розумна та щира, то й діти вийдуть в люди, хоч попідтинню; а хоч і одукована, та без розуму, без серця, то й діти виростуть, як те ледащо в в шинку.( 1859р.) У нашім раї, на землі,

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Буває іноді: дивлюся,

ді: дивлюся,

Дивуюсь дивом, і печаль

Охватить душу; стане жаль

Мені її, і зажурюся

І перед нею помолюся,

Мов перед образом святим

Тієї Матері Святої,

Що в мир наш Бога принесла.

Показники компетентності дітей шостого року життя(За програмою виховання і навчання дітей від двох до семи років «Дитина»)

Зростаємо дужими

· Володіють навичками особистої гігієни та самообслуговування

· Мають певні знання про засоби загартовування

· За нагадуванням дорослих та самостійно зберігають правильну поставу

· Володіють технікою та особливостями виконання різних видів фізичних вправ та основних рухів.

· Володіють навичками шикування, рівняння, поворотів, перешикування трійками за орієнтирами та за командою

Мова рідна, слово рідне

· Спілкуються з однолітками й дорослими, дотримуючись культури спілкування

· Складають різні види розповідей( описові, сюжетні, творчі, розповіді – міркування)

· Складають речення за малюнками, розуміють і розрізняють слова – назви, слова – назви дій, слова – назви ознак

· Розрізняють голосні і приголосні( тверді, м’які) звуки; здійснюють звуковий аналіз слів

· Ділять слова на склади, визначають місце наголошеного складу

· Читають по складах слова та невеликі речення( два – три слова)зі знайомих літер ( А,О,У,Е,И,І,М,Н,Л,В,С,Т,К)

· Орієнтуються в зошиті, вільно промальовують елементи різних форм за зразком

Художня література

· Розпізнають та визначають жанр художнього твору( казка, оповідання, вірш, байка)

· Виразно читають з пам’яті поетичні твори, скоромовки, загадки, вірші, лічилки, пісеньки

· Впізнають на портретах відомих українських письменників, пригадують назви написаних ними творів (1-2)

· Відтворюють зміст знайомих художніх творів

· Орієнтуються в структурі книги (обкладинка, сторінки)

Дитина в довкіллі

· Знають імена та по батькові, прізвище своє, батьків, працівників дитячого садка

· Знають назву держави, її столиці, символіку; назви гір, річок, найбільших міст та назву свого села

· Знають народні обереги – символи (рушник, український національний одяг, віночок та рослини – символи)

· Знають назви предметів домашнього ужитку та побутової техніки

· Знають назви професій дорослих, розуміють значення кожної в суспільстві

Віконечко в природу

· Віконечко в природу

· Виявляють прагнення до самостійних дій у природі

· Здатні виявляти найважливіші ознаки сезонів

· Розрізняють найпоширеніші рослини і тварини

· Мають початкові уявлення про природні явища

· Володіють елементарною інформацією про Сонячну систему

Математична скринька

· Спроможні розпізнавати геометричні фігури(трикутник, чотирикутник, п’ятикутник, круг, квадрат)

· Спроможні розрізняти назви днів тижня, місяців( поточного, попереднього, наступного)

· Спроможні лічити в межах 10

· Спроможні правильно називати цифри( 0,1-9), співвідносити їх з певним числом

· Спроможні складати і обчислювати приклади на додавання і віднімання у межах 5

· Спроможні розв’язувати задачі за допомогою малюнків і практичних дій

Чарівні фарби і талановиті пальчики

· На доступному рівні аналізують твори різних видів мистецтв(живопис, графіка, скульптура)

· Мають уявлення про жанри живопису (пейзаж, натюрморт, портрет)

· Володіють техніками малювання та прийомами ліплення

· Мають уявлення про особливості української кераміки( васильківської, опішнянської, ужгородської, косівської)

· Впізнають роботи видатних художників (1 -2)

«Турбота про здоров’я – найважливіша праця вихователя »

Сьогоднішній семінар – практикум проходитиме у формі усного журналу на тему: «Здоров’я дитини – важливий елемент гармонійного розвитку».

Щоб усім нам налаштуватися на роботу й отримати позитивний заряд енергії, пропоную провести тренінг. Треба відповісти на запитання: «Яким я бачу себе здоровим?» (бадьорим, веселим, жвавим,життєрадісним, активним, сильним, щасливим, допитливим, працьовитим, красивим та ін.)Після кожного слова усі разом говорять: «Це дуже добре».

«Турбота про здоров’я – найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у свої сили, » - так стверджував відомий педагог В. Сухомлинський. Видатний педагог учителював із 17 років. широко відома його науково – публіцистична діяльність. він доклав чимало зусиль, щоб перетворити звичайну школу на найкращу.

Хто з батьків не хоче бачити свою дитину здоровою, фізично та розумово розвиненою? Звичайно, усі. Але самого лише бажання замало. Треба вміти організувати здоровий спосіб життя малюка з раннього дитинства. На сучасному етапі розвитку суспільства по-новому ставиться питання виховання здорових, гармонійно розвинених людей, які володіють високою розумовою і фізичною працездатністю. Для успішного вирішення цього питання важливо, як говориться, «берегти здоров’я змолоду». Це гасло відображає необхідність зміцнювати здоров’я дитини з перших днів її життя.

Батьків і нас педагогів передусім хвилює питання, як зміцнити здоров’я дітей. Потік різноманітної інформації та практичних порад великий, проте, окрім думок, потрібні реальні дії, щоденна праця батьків, вихователів і самих дітей, спрямована на зміцнення здоров’я.

Вирішення проблеми зниження загальної захворюваності можливе при правильній організації виховної та оздоровчої роботи, проведенні невідкладних заходів із профілактики відхилень у стані здоров’я дітей. Головне завдання персоналу дошкільних закладів і батьків – виховати в дітей розумне ставлення до свого організму, прищепити необхідні санітарно – гігієнічні навички з раннього дитинства. Кожна дитина має розуміти, як важливо з дитинства уникати чинників ризику для здоров’я, обрати стиль поведінки, який не завдає шкоди фізичному й психічному стану.

Низку порад щодо самовиховання при оздоровленні дітей дає нам В.Сухомлинський.

1. «Важливим джерелом здоров’я є оточуюча нас природа:повітря, сонце, вода, літня спека і зимовий холод. Живи та працюй серед природи».

Необхідно сформувати в дітей поняття про те, що природу треба любити, не шкодити їй, що вона – це джерело здоров’я.

У дитячому садку на прогулянці проводяться рухливі ігри. Вони є засобом всебічного розвитку дітей, виховання у них позитивних і вольових рис характеру.

За межами дошкільного закладу проводяться піші переходи. Під час них малюки виконують основні рухи в природних умовах: ходять і бігають між кущами та деревами, переступають із кореневища на кореневище дерев, що виступає над поверхню землі, метають шишки в стовбур дерева, стрибають із пеньків.

У весняно – літній період є можливість для проведення міні – походів, під час яких діти беруть участь у різноманітних іграх, змагаються і виконують фізичні вправи, проводяться ігри - естафети. Головна мета міні – походів – створювати в дітей радісний настрій, удосконалювати їхні рухові вміння та навички в невимушеній ігровій обстановці, залучати дітей до систематичного виконання вправ.

2. «Постав собі за правило: щодня, прокинувшись від сну, зроби зразу ж ранкову зарядку».

3. «Примушуй себе кожного ранку робити вологе обтирання».

Контрастне обливання рук по лікті проводиться вранці після ранкової гімнастики та за загартування ступній після сну. Для цього у дві посудини наливають воду різної температури: +18С, +37С. Діти почергово занурюють руки (ноги) у воду й тримають їх у воді певної температури 30с. І так чергують 4-5 разів.

Для дітей важливо мати добре розвинену систему терморегуляції, яка дає змогу підтримувати постійність температури зовнішнього середовища із середовищем організму незалежно від змін у зовнішньому середовищі. Саме через це дітей слід привчати не просто до низької температури, але до її перепадів, почергово діючи то теплом, то холодом.

4. «Ні дня без фізичної праці. Хто працює з раннього дитинства о глибокої старості, той до осінніх днів життя залишається повноцінною людиною».

Неважка фізична праця дітям зовсім не зашкодить. Прибирання своїх іграшок, миття посуду, посильна допомога на присадибній ділянці – усе це розвиватиме фізичні вміння дитини та працелюбність.

5. «Нехай стануть вашими заповітами простота, помірність та стриманість».

Правильне харчування – одна з головних складових успіху здорового способу життя. У куточку для батьків у групі можна ознайомитися з низкою статей про правила харчування та інформацією про їжу – джерело тепла, енергії росту і здоров’я.

А ще потрібно мати бажання бути здоровим і розуміти те, що найцінніше у світі – здоров’я.

Двойних Н.А.

Сторінка № 2. Лікують дерева

Фіто хвилинка на семінар – практикум

«Здоров’я дитини важливий елемент гармонійного розвитку.»

« ЛІКУЄ ПРИРОДА»

Кожний з нас знає, що прогулянка по лісу після дощу заспокоює, знімає навіть сильне нервове напруження, а ввечері забезпечує міцний сон. Учені дійшли висновку, що вже один вигляд дерев покращує загальне самопочуття. Різні дерева діють на нас по різному: підбадьорюють та заспокоюють, зцілюють, дають сили, допомагають забутися, жодне дерево не здатне зашкодити людині.

Тому під час прогулянок ми пропонуємо заняття на тему «Хто дружити з нами буде, той хвороби всі забуде». Їх мета дати дітям «заряд» бадьорості, зняти зовнішню напругу, звільнити від больових відчуттів, допомогти відчути єднання з природою через слово, думку, відчуття.

Перед тим, як відвідати якесь дерево, проводилася попередня робота. Вивчалися особливі характеристики цього дерева : листя, плоди, значення для народного господарства, також ознайомилися з лікувальними властивостями листя та плодів дерев, робили аплікації та малювали.

На прогулянці , підійшовши до дерева, можна доторкнутися спиною до стовбура дерева, або обхопити його руками, або, підігнувши одну ногу, торкнутися голою ступнею до кори дерева, закрити очі й подумки попрохати : «Матінко – природо, дай здоров’я». Після цього не забути подякувати цього не забути подякувати цьому дереву, адже ми з ним друзі.

Проведемо змагання між вихователями на тему «Хто краще знає лікувальні властивості дерев».

Береза: лікуються бруньками, листям, соком. Настої берези використовують при дрібних ранах, як протизапальний засіб. Березовий сік містить вітаміни, його використовують при захворюванні легень. Наші бабусі вмивалися соком, виводили ним плями. Березовим віником лікували застуду. Відвари березові використовували при опіках, ранах.

Сосна: лікуються хвоєю від застуди, для загального укріплення організму, використовують як заспокійливий засіб. Відвари із шишок лікують опіки.

Дуб: корою, листям виганяють застуду, лікують рани, пітливість рук і ніг, обмороження. Прогулянки по діброві нормалізують кров’яний тиск, гарно впливають на роботу серця й нервової системи. З жолудів роблять каву для людей із хворим серцем. У повітрі біля дуба майже немає мікробів.

Липа: квіти збирають, сушать, заварюють чай для лікування людей, відваривикористовують при застудних захворюваннях, кашлі, ангіні. Листя прикладають до ран та опіків. Липові ванни — для укріплення організму. Липовий медзбирають із квітів дерева.

Горобина: плодами лікуються та вживають у їжу, ягода має дезін- фікувальні властивості. Сік ягід — крововідтворювальний засіб.

Верба: відвари з кори заліковують рани, настої з листя використовують як жарознижувальний засіб, при болях у спині, для укріплення та фарбування волосся.

Сторінка 4.

Вміння розуміти свої емоції й адекватно виражати їх – важлива риса зрілої особистості. Однак основи цього вміння закладаються ще в дитинстві. Чи помічали ви, як іноді малюк від найменшої образи впадає в істерику або стає абсолютно некерованим від радості? Це тому, що дитина ще не здатна контролювати емоції: вони, мов хвилі, захльостують її з головою. Якщо вчасно не навчити малюка давати собі раду з власними емоціями, то в майбутньому це може призвести до неврівноваженості, агресивності, нервових і психічних захворювань.

Передусім поговоримо про негативні емоції. Дуже важливо пояснити дитині, що всі люди ображаються, ревнують, заздрять, загалом переживають негативні емоції. Це нормально. Проте проявляти їх треба так, щоб не зашкодити ні собі, ні іншим. Більшість батьків під час дитячої істерики припускаються типової помилки: наказують малюку припинити плакати. Це не правильно. Чому? По-перше, навіть дорослий не може припинити переживати якесь почуття тільки тому. Що йому наказали (попросили)зробити це. А по-друге, заборонена негативна емоція,як замкнена греблею вода, шукатиме інші шляхи виходу. Невиражений гнів дитина може пізніше спрямувати на домашню тваринку, однолітка або на саму себе. Тому важливо не придушувати негативні емоції, а вчити малюка спрямовувати їх у мирне русло. А краще – не плекати їх у душі.

Що ж робити, коли дитина злиться або плаче від образи? Передусімвизначте її право на ці почуття,навіть якщо причини здаються вам незначними. Говорячи, що малюк засмутився через дурницю. Ви даєте йому зрозуміти, що не сприймаєте його почуття всерйоз, причому саме тоді, коли йому потрібна підтримка. Не давайте негативних оцінок почуттям. Такі фрази, як «добрі діти не гніваються» або «хлопчики не плачуть» привчають дітей соромитися своїх почуттів і приховувати їх.

Проявіть співчуття, покажіть дитині, що любите її, попри крики, агресію тощо. При цьому називайте емоцію словами. Згодом це допоможе дитині навчитися ідентифікувати свої почуття і не кричати, а говорити: «Я засмучений» або «Я сердитий». У жодному разі не дозволяйте малюкові в запалі гніву бити, кусати своїх рідних! Запропонуйте «безпечний»спосіб вираження емоцій:відбивати м’яч, присідати, рвати папір, малювати, бити в барабан,виконувати дихальні вправи(«випускати пару») тощо.

Якщо дитина вже перебуває під владою почуттів, не розпитуйте її про причини. Краще давайте можливість виплеснути емоції, а коли заспокоїться, обговоріть ситуацію.

Не менш важливо навчити дитину керувати позитивними емоціями. Стрибки, біганина і переможні вигуки не завжди бувають доречними, а тому варто показати малюку соціально прийнятні способи прояву своїх радісних почуттів: усмішка, оплески, обійми тощо.

Бабаченко В.В.

Сторінка 5.

Навчання дітей «мови почуттів»

Поради вихователям

В умовах сьогодення, в епоху кризи та соціальних змін, за швидкого ритму повсякденного життя, люди поводяться та почуваються по-різному. Але найбільш беззахисним та безпомічним є малюк. І тільки мудрість дорослих зможе його захистити, адже саме дорослі здатні створити сприятливі умови для повноцінного розвитку дитини.

Діяльність нашого дошкільного навчального закладу повинна бутизорієнтована на вічні цінності людства: здоров'я, красу, добро, любов, щастя.

Навчання дошкільників «мови почуттів» — це проблема, над якою працюютьусі впродовж багатьох років.

Більшість спеціалістів, які вивчають проблему навчання і виховання дошкільників, наголошують на тому, що емоційна сфера сучасних малюків розвинута недостатньо. Дуже рідко можна зустріти насправді веселу, емоційно-благополучну дитину, адже більшість дітей не вміють посміхатися і щиро сміятися. Причин цього є дуже багато. Головна з них полягає в тому, що дорослі в першу чергу спрямовують усі свої зусилля на розвиток інтелектуальної сферидитини (діти повинні вступити в престижні школи, і потім — у вищі навчальні заклади), забуваючи про емоційну сферу і не замислюючись над тим, що недостатньо розвинута емоційна сфера гальмує розвиток інтелектуальної сфери. Саме емоції відіграють важливу роль у житті дітей: вони допомагаютьсприймати навколишній світ і реагувати на нього, в результаті визначають усе подальше життя людини, її успішність і місце в соціумі.

Емоційне спілкування має бути естетичним, красивим, сповненим теплоти та гуманного ставлення до оточуючих.

Як дорослі можуть сприяти емоційному розвитку дітей?

Емоційному розвитку сприяє така поведінка дорослих, що є джерелом комфорту і підтримки.

Тепло. Під словом тепло розуміємо інтерес до дітей, доброзичливість і реакцію на їхні потреби. Діти відчувають, що їх люблять, цінують, приймають. Тепло може виражатися в тому, що дорослі:

• завжди поруч;

• торкаються ніжно дитини;

• встановлюють і підтримують з нею зоровий контакт;

• використовують можливість, щоб поговорити з дитиною;

• розмовляючи з дитиною, нахиляються до неї так, щоб та їх бачила.

Чуйність. Коли реакція дорослих доброзичлива і передбачувана, діти очікують на безпеку і затишок, світ безпечний для них. Постійна реакція вихователя на дитину і стосунки, щоі виникають між ними, є найважливішим чинником, який визначає ступінь подальшого успіху дітей. Ці взаємостосунки, засновані на щоденному контакті дитини і дорослого, роблять світ захищеним і передбачуваним.

Повага. Повага до дітей означає віру в їхні здібності та потенціал розвитку. Щоб проявити повагу:

ü слід дізнатися про особливості, інтереси, потреби, схильності дитини;

ü ₉необхідно робити так, щоб діти самостійно ухвалювати власні рішення;

ü доцільно просити дітей поділитися своїми ідеями.

Емпатія. Здатність розуміти і приймати емоційний стан, недоліки, думку іншого і є емпатією. Навчитися емпатії означає мати досвід такого самого ставлення до себе.

Дорослі можуть виявляти емпатію до дітей у різні способи:

Ø пристосовуючись до настрою дитини;

Ø виражаючи почуття дітей мімікою, голосом, жестами;

Ø повторюючи за дітьми звуки;

Ø називаючи емоції дітей просто і без оцінки: «Ти почуваєшся щасливим?»; «Ти дуже розхвилювався?»; «Ти засмучений?»;

Ø хвалячи дітей, коли вони започатковують емпатію стосовно інших: «Як ти добре мене обійняв», «Ти пожалів Марійку»;

Ø повторюють і розвивають сказане дитиною. Щирість. Щирість означає, що дорослі мають бути правдивими, розумними, обов'язково хвалити дітей.

Щирість слід виражати так:

Ø чесно зізнайтеся, коли щось не так. Даремно не обнадіюйте дітей;

Ø перебувайте поруч, коли діти чимось самостійно займаються, щоб підтримати і підбадьорити їх:

Ø подякуйте дітям за допомогу чи спробу щось зробити;

Ø пояснюйте дитині, чому ви просите її зробити щось, чого вона спочатку не хоче.

Хочу зупинитися на навчанні дітей мови, але не зовсім звичної, а тієї, яку психологи називають «мовою почуттів». Не слід шукати цього визначення в наших традиційних методиках. Цей термін частіше зустрічається на сторінках медичної та психологічної літератури.

Лікарі помітили, що люди, у яких бідний емоційний словник, часто страждають на захворювання серця, нервів, судин, гіпертонією. Фахівці довели, що невміння говорити про свої почуття — хвороба. Вони назвали їїалекситимією (а — заперечення, тимос — настрій, лексис — лексика, словник). Слово це було відомо ще давнім грекам.

Який існує зв'язок між словником і серцем або шлунком? Виявляється, безпосердній. Емоційний розряд формується в глибинах мозку, вимагає виходу. Емоція вимагає «переробки». Одним із механізмів такої переробки є словесне оформлення, тобто аналіз емоцій за допомогою слів, понять.

А якщо слів бракує? Ми хочемо, щоб наші діти не виявилися «без мови». І тому вчимо дошкільників спочатку спостерігати, прислухатися, бути уважними до своїх відчуттів, чуйно сприймати всіма рецепторами світ предметів і природи, а вже потім це чуйне, натреноване сприйняття природно звертати на людей. Сприйняття себе та іншої людини, сприйняття її та свого настрою, бажань, спонукань спочатку не є усвідомленим. А потім за допомогою мови, тобто «мови почуттів», відбувається усвідомлення малюком своїх почуттів, емоцій та управління ними.

Що означає поняття «опанування мови почуттів»?

Основні завдання «мови почуттів» як особливого емоційно-чуйного розділу розвитку мовлення:

- опанування особливої лексики, що називає стан, емоції, настрій, його відтінки, переживання. Це ті слова, що дають змогу висловити серце словами;

- опанування особливих фраз, особливою мовної поведінки, що допомагає уникнути конфліктів, суперечок;

- засвоєння великого пласту «чарівних слів», тобто слів увічливості, що відображають нашу доброзичливість, довіру до оточуючих, вихованість;

- уміння говорити компліменти, тобто складати, щиро промовляти тексти люб'язних відгуків, приємних слів, на які заслуговує людина;

- уміння слухати і розуміти «мову тіла».

Ми сподіваємося, що за допомогою «мови почуттів» навчимося самі та навчимо дитину розуміти себе та інших, дружити, «нейтралізувати» кривдників і не хворіти алекситимією.

Основи опанування емоційного словника закладаються в ранньому дитинстві. Словник емоційної лексики дітей обмежений як їх дуже маленьким досвідом, так і внутрішніми можливостями. Але спостережливість за емоційним життям надзвичайно висока.

Мова, мовна поведінка засвоюються наслідуванням, але це не механічний, а творчий процес. Щоб розібратися в собі, у своїх почуттях, людина повинна вміти надавати емоціям словесного супроводу. Але цього нас не вчили. Ми, дорослі, дуже категорично й двомірно все оцінюємо: «добре-по- гано», «нормально — не нормально», «люблю — не люблю», «вважаю — не поважаю», «чорне — біле» і це переймають діти.

Занадто рано ми, дорослі, намагаємося вселяти малюкам моральні норми, забуваючи, що в 2-3 роки дитина ще не доросла до абстрактних понять, вона орієнтується лише через відчуття (приємно — не приємно, подобається — не подобається).

Формування «мови почуттів» може починатися тільки тоді, коли буде реалізовано право дитини на те, щоб її вислухали. Право кожного бути вислу- ханим має стати законом нашого життя. Вихователь не повинен відмахуватися від малюка, посилаючись на те, що є більш важливі справи. Дитина чудово розуміє, «зчитує» з обличчя, з пози та жестів наш настрій і стан, а також ставлення до неї. Тому, зважившись вислухати, необхідно проявити активну позицію: торкнутися руки дитини, обрати позу, щоб очі дорослого перебували на рівні очей дитини, налаштуватися на його «хвилю». І не перебивати, набратися терпіння слухати й допомагати упоратися з неслухняними словами.

Крім особистих бесід, у групі слід проводити розмови на різні теми, де дитина мала б можливість висловитися і почути думку про себе інших дітей. Піл час такого спілкування формуються якості тактичного співрозмовника, тому що чуйний вихователь непомітно зуміє спрямувати тему розмови, обрати доцільнуформу спілкування, боязких дітей попросить висловитися, а занадто активних — послухати.

Вправи для розширення «емоційного словника дітей дошкільного віку

• Розглядання піктограм, малюнків, картин, ілюстрацій до казок, портретів тощо (словник: (обличчя) веселе, добре, сердите, погане, сумне, похмуре, пригнічене, впевнене, піднесене, щасливе, грайливе, здивоване, радісне, комфортне, зосереджене, спокійне, натхненне, збуджене, задоволене, вередливе, зле, обурене, злякане, невдоволене, плаксиве).

• Читання віршів, у яких характеризується будь-який персонаж, його настрій, внутрішній стан (словник: веселий, добрий, сердитий, поганий, сумний, похмурий, пригнічений, впевнений, піднесений, щасливий, грайливий, здивований, радісний, зосереджений, спокійний, натхненний, збуджений, задоволений, вередливий, злий, обурений, зляканий, невдоволений, плаксивий).

• Рефлексія запрограмованого стану: відтворити конкретний настрій (словник: веселий, добрий, сердитий, поганий, сумний, похмурий, пригнічений, впевнений, піднесений, щасливий, грайливий, здивований, радісний, зосереджений, спокійний, натхненний, збуджений, задоволений, вередливий, злий, обурений, зляканий, невдоволений, плаксивий).

• Проведення дидактичних та театралізованих ігор.

Для розвитку емоційного світу дитини доцільно проводити такі дидактичні ігри «Чарівні фарби добра і зла», «Назви ласкаво», «Домалюй обличчя», «Візьми слово із скриньки», «Сонечко, посміхнись!», «Веселий гномик», «Якого кольору настрій?».

Щоб уникнути конфліктів і суперечок, необхідно допомогти дітям опанувати певні фрази:

• мені приємно — мені не приємно;

• мені подобається — мені не подобається;

• я засмутився;

• я ображений;

• мені не подобається, коли без дозволу ти береш мою машинку;

мені не сподобалося, що мене назвали...

До «мови почуттів» належать «чарівні слова», тобто формули ввічливості, особливі слова та звороти. Вони не називають почуття, але виражають добрі й дбайливі стосунки.

Збагачується словниковий запас цього «фонду» через приклад дорослих. Якщо в мові дорослих достатньо таких слів, як: дякую, спасибі, вибач, дозволь мені_у будь ласка, добрий день та ін., то й без будь-якого спеціального тренінгу діти ці слова унаслідують.

До речі, дозволю собі порадити не примушувати дитину говорити слова ввічливості, адже примус викликає протидію. Краще сказати за дитину, або разом з нею проговорити певне інше «чарівне слово».

Дошкільнята поступово дійдуть висновку, що «чарівні слова» — дякую, бажаю доброго здоров'я (успіхів, апетиту, спокійної ночі, доброго ранку і дня) — це ті чарівні ключики, які відкривають шлях до посмішки, чуйності та доброзичливості. Бажано мати «чарівну скриньку» з картками, на яких написано конкретні «чарівні слова».

Компліменти — це люб'язні приємні слова, позитивний відгук, що дає людині шанс на успіх. Компліменти — словесні поглажування, вони є чудовими «вітамінами росту».

Ми всі дуже чутливі до компліментів. Вислуховуючи комплімент на свою адресу, людина відчуває особливе задоволення, що проявляється у позитивних емоціях. Людина, яка робить компліменти, є джерелом таких позитивних емоцій. Вона бажана для співрозмовника і хоче з ним співпрацювати. Комплімент для дитини повинен ураховувати її стать, оцінку діяльності, навички та вміння, вихованість.

Засвоїти компліментарну форму допоможуть такі дидактичні ігри, як: «Давай познайомимося», «Подаруй комплімент», «Як зробити приємне другові?», «Букет із чарівних слів», само презентація.

Таким чином, «мова почуттів» допомагає малюкові заявити про себе, захистити себе, висловити ставлення до іншого і до себе, а також сформувати позитивну самооцінку.

Якщо розумієш себе, то легше зрозуміти інших. Людина, зрозумівши себе, стає більш відкритою для інших, учиться приймати інших такими, якими вони є.

Емоційна чуйність, щирість, доброта і повага — це ознаки духовної культури, краси, яка завжди рятувала світ. «Краса врятує світ!» — у цьому вислові закладено глибоку істину. Що може бути у світі найкращим за ЛЮДИНУ? Навчившись бачити, творити й оберігати красу, ми навчимося цінувати й берегти ЛЮДИНУ та її світ, а отже,— і житимемо по-людськи.

КОЛЕКТИВНИЙ ПЕРЕГЛЯД В МОЛОДШОЇ ГРУПИ

ТЕМА: " БАБУСИНА СКРИНЬКА